desyateryk (d_desyateryk) wrote in ua_kino,
desyateryk
d_desyateryk
ua_kino

Залігти на дно в Брюгге / In Brugge

Одного разу в Брюгге

Так буває з деякими фільмами: напочатку – стандартні, немовби вже раніше бачені ситуації та уповільна дія, одним словом, сумніваєшся, чи дивитися далі, проте потім, наче з нічого, спалахує якась іскра, втягуєшся, співпереживаєш героям і насамкінець розумієш, що подивився талановитий фільм.
Загалом британо-бельгійська картина "Залігти на дно в Брюгге" ("In Brugge") є повнометражним дебютом і загалом другою кінороботою Мартіна МакДонафа; проте будь-які питання відпадають з огляду на те, що його перша стрічка "Six shooter" отримала "Оскара" як кращий короткий метр. А починав МакДонаф узагалі як драматург – його п*єси надзвичайно успішні і здобули силу-силенну театральних нагород.
Власне, цими фактами і пояснюються деякі особливості "Брюгге". Йдеться про двох найманих убивць, Рея (Колін Фаррелл) та Кена (Брендан Глісон), котрим опісля виконання складного завдання їхній бос Гаррі (Ральф Файнс) влаштовує двотижневі канікули у затишній бельгійській провінції. Спочатку все доволі мляво, відповідно до самопочуття парочки вбивць у сонному ситому місті. Кен – допитливий чоловік, світловолосий товстун-флегматик, котрий навіть у цьому невизначеному становищі знаходить свої переваги, уважно вивчаючи культурний ландшафт міста, катуючи Рея походами до музеїв, соборів, прогулянками по історичних кварталах. Рей – повна протилежність. Худорлявий нервовий холерик, він узагалі не розуміє, що він тут робить. До древньої спадщини цілковито байдужий. Лекції Кена викликають в нього нудьгу, котра межує з фізичними стражданнями. Він емоційно вибухає з будь-якого приводу. Він знайомиться з гарною бельгійською дівчиною (Елізабет Беррінгтон), і це буквально відроджує його до життя. Він радіє пиву і понюшці кокаїну, котрий так вчасно знайшовся у цій богом забутій місцині. Якщо ж додати сюди ще паралельну лінію зі зйомками малозрозумілого фільму на центральній площі міста та режисера-ліліпута, що вічно під кайфом, то здасться, що МакДонаф – черговий творець типової кримінальної комедії про кілерів, котра в останнє десятиріччя стала вже доволі затертим жанром. Але не все так просто.
Ми лише поступово, згодом дізнаємося, що історія – зовсім про інше. І всі ті кумедні інтонації непомітно поступаються місцем надзвичайно драматичному – і при тому, що важливо, захопливому - розвиткові подій. І напіванекдотичні бандити перетворюються на повноцінних учасників справжньої трагедії. І питання вони намагаються розв*язати вічне – ціна свого і чужого життя, і відчуття при тому у них відповідні: провина, сумління, любов до ближнього, відданість другові; зрозуміло, що ті високі пристрасті вступають у безнадійний конфлікт з досвідом Кена, Рея і Гаррі, їхнім минулим, яке вже не змінити. Тільки людина з відмінним театральним досвідом могла влаштувати настільки майстерний злам у драматургії картини.
Підсумовуючи, можна сказати – "In Brugge" є гарним кіном, знятим віртуозним драматургом. Ствердження в якості режисера у МакДонафа ще попереду – але старт видався більш ніж переконливий.
Дмитро Десятерик
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments