desyateryk (d_desyateryk) wrote in ua_kino,
desyateryk
d_desyateryk
ua_kino

Сторінка з чужих мемуарів

Сторінка з чужих мемуарів
("Помаранчеве небо")

Бувають у кінематографії такі незручні ситуації, коли кількість важливіша за якість, а контекст – за саму подію. І це уповні стосується першого вітчизняного фільму про вікопомні події 2004 року “Помаранчеве небо”. Адже мені, як, мабуть, більшості глядачів, важко дистанціюватися щодо тих подій. Крім того, “Небо” – перший вітчизняний фільм за за всі роки незалежності, що виходить у широкий прокат, то ж тут просто радіти треба...

Але – спробуємо відсторонитися і проаналізувати.

Для показу масштабних суспільних подій існує стандартний, обкатаний сюжетний прийом, і режисер Олександр Кірієнко, сценаристи Юрій Бутусов і Світлана Рудзинська обрали його: велика історія через історію любовну. Син київського губернатора Задухи, Марк, закохується в активістку “Пори” Іванну, і так опиняється в епіцентрі революції. Кохання врешті-решт перемагає, свобода – теж.

Отже, від стрічки можна очікувати саме цього – занурення в атмосферу тих днів, епізодів, сповнених любовного шалу, яскравих конфліктів між поколіннями, цікавих типажів другого плану, а також – що завжди підкупає глядача – впізнаваних українських, точніше, київських реалій.

Щодо останнього, то складається таке враження, що автори картини навмисного цього уникають. Тобто, революційна столиця показана без особливої уваги, її вулиці, що самі по собі увійшли в історію як підмостки революційного дійства – у “Помаранчевому небі” фактично проігноровані. Навіть коли герої збираються їхати на Подол, вони прямують у зовсім інше місце, і Майдана як такого теж нема – є певна масовка на узагальнено міській, невиразній території. Дуже показова сцена в цьому сенсі – коли Задуха-старший (Ніколай Чіндяйкін) та його приятель, керівник міліції (актор Київського театру на лівому березі Олег Масленніков), закусюючи коньяк помаранчами, обговорюють ситуацію в країні і своє непевне майбутнє прямо під пам*ятником Леніну, що присутній лише постаментом. Все, що треба було – це лише підняти об*єктив трохи вверх, і вийшов би іронічний епізод про наших “вічно вчорашніх” – аж ні. Хороша можливість була змарнована.

А втім, до операторської роботи (Улугбек Хамраєв) є окремі зауваги. Масові, вуличні сцени інколи ще нагадують піздньоперебудовче кіно, місцями – сучасне телебачення; проте, варто дійовим особам опинитися в приміщенні, на їх обличчя лягає густа, непроникна тінь. Навіть на крупному плані. Тобто, людина щось промовляє, бере участь в сюжеті – а обличчя не видно. А якщо видно, то все одно щось не так, чи то з кольором шкіри, чи то рясний піт на чолі – тобто, поганий грим: для такого, з претензією на комерційний успіх, кіна це відчутно неприємна вада.
На жаль, проблеми з акторами на тому не закінчуються. Майже всі жіночі й молодіжні ролі, – і це особливо прикро з огляду на заявлену любовну лінію – дуже слабкі, не виключаючи виконавицю партії Іванни – Лідію Оболенську. Через це “сиплються”, виглядають награно, недолуго більшість сцен, що вимагають інтенсивних емоційних проявів – починаючи від сварок і закінчуючи єдиним епізодом, що з натяжкою можна поіменувати еротичним. Навіть якось дивно: невже серед вітчизняної кіно-театральної спільноти не змогли знайти кількох хай невідомих, але переконливих талантів? Чи, може, не працювали як слід з тими, кого знайшли? Бо інколи складається враження, що виконавці діють навмання, просто користуючись певними штампами гри, котрі є у кожного актора як частина його досвіду. Саме завдяки своєму активному телесеріальному сьогоденню інколи задовільно виглядає росіянин Алєксандр Лимраєв у ролі Марка. Власні штампи і впізнаваний образ рятують і роботу Чіндяйкіна; Маслєнніков, помітно, теж досвідчений актор, але міліціянт – то явно не його типаж.

А ось безумовний успіх, дуже точний вибір – це актор Київського молодого театру Олексій Вертинський у ролі бувалого революційного дядька Валер`янича. Ось хто грає так грає, ось хто дійсно помітний і адекватний! Треба просто бачити цей розкішний акторський інструментарій у дії, всі ці гримаски, жести, інтонації, всі нюанси перевтілення! Кожна його поява - то окремий фільм у фільмі. І якщо і відчувається цей радісний революційний порив у “Помаранчевому небі”, то саме завдяки Вертінському…

Що не можна було закинути авторам фільму – так це фальшивість намірів. Зівичайно, кон`юнктурний рохзрахунок був, але принаймні не відчувався у фільмі. До певного моменту. До появи в кадрі Олександра Мороза. Котрий грає сам себе. Промовляє пишномовні фрази про свободу, про загибель Гонгадзе, запалює свічку… Може, для когось цей епізод виглядатиме навіть комічно; особисто мені чомусь від цих кількох екранних хвилин ніяково. Ну як би це пояснити… Справа не тільки в тому, що художньо це – абсолютний “фальшак”. Просто ось такий вихід відомого політика “богом з машини” спрацьовує діаметрально протилежно задуму постановників – зайвим нагадуванням про те, як наші можновладці за будь-що намагаються розтягти по шматочках, приватизувати і вигідно перепродати ту, нашу спільну, радість и тривогу, тобто вчинити так, як вони завжди звикли вчиняти з тим, що їм в жодному разі НЕ НАЛЕЖИТЬ. Є все ж певні межі, котрі перетинати не слід…

Підсумок дещо парадоксальний: суцільним провалом “Помаранчеве небо” не назвеш, сенсацією – теж. Скоріше, черговий спогад про ту божевільну осінь. За тих обставин, що нині маємо – чи могло бути інакше?

(с) Дмитро Десятерик
Subscribe

  • "Аджика" экстремальный клуб

    Короткометражка: "Аджика" экстремальный клуб Проснуться знаменитым или не проснуться совсем? Группа юных экстремалов мечтает о славе. Для…

  • Короткометражный фильм "Строгий выговор"

    Всем привет! Меня зовут Сергей Целиков. Представляю вашему вниманию свой первый короткометражный фильм. И, да... фильм действительно снят на…

  • ВЕЧІРКА НА КРАЮ ТЕМРЯВИ

    ВЕЧІРКА НА КРАЮ ТЕМРЯВИ Мрія критика – вгадати майбутній талант на самому початку. Втім, 28-річна киянка Катерина Горностай, випускниця…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 5 comments